Я таки нарешті здав Project Management Professional (PMP) тест від Project Management Insitute (PMI). І після цього отримав дуже багато запитань звідусіль: наскільки складний екзамен, чи дає він реальні навички, чи це більше “про папірець”, чи реально за тобою слідкують через вебкамеру, чи можна списати, чи готувався сам, чи проходив курси, чи варто взагалі туди йти. Питань було так багато, що я вирішив зібрати свій досвід в одному місці і нормально все розписати. Можливо, це допоможе вам зрозуміти, чи потрібна вам ця сертифікація, а можливо просто дасть більш реалістичне уявлення про сам процес.
Чому я вирішив стати PMP
Перше, про що хочу сказати — навіщо я це робив. У кожного свої причини, але я розповім чесно про свої. Відверто, я вважаю PMP дуже сильною сертифікацією самою по собі і хорошим професійним досвідом. У мене вже був досвід управління проєктами, але я давно відчував, що мені не вистачає якоїсь систематизації знань і саме міжнародної термінології. І ось це ви точно отримуєте під час підготовки. Коли починаєш вивчати матеріали PMI, дуже швидко розумієш, що багато речей ти або вже використовував частково, або використовував свої “кустарні” визначення понять. Але коли працюєш з міжнародними командами, дуже важливо говорити однією PM-мовою з усім світом. І саме цього я хотів досягнути.
Була і ще одна причина, більш практична. Мені не вистачало певної “ваги слова”. Так, комусь це може не подобатись, але для багатьох людей міжнародна сертифікація все ще має значення. І я вирішив просто закрити це питання повністю: підкріпити свій досвід та знання міжнародно визнаною сертифікацією, щоб прибрати будь-які додаткові сумніви чи дискусії щодо рівня експертизи.
Чому PMP важливий для PM
Відверто, я вважаю, що PMP має бути обов’язковою сертифікацією для кожного Middle або Senior проджект менеджера, не тільки в Україні, а загалом у світі. Для Junior, можливо, ще зарано, бо все-таки потрібен реальний досвід, але для менеджерів з досвідом — однозначно так. Я багато комунікую з PM з різних країн і помітив дуже велику різницю між нашими українськими менеджерами і PM в міжнародних компаніях. Я і раніше розумів, що в нас історично слабка культура проектного менеджменту, але коли почав працювати із закордоном набагато більше, то стало очевидно, що проблема в першу чергу в знаннях та підходах.
З моєї практики, переважна більшість наших менеджерів дуже часто використовують жорсткий автократичний стиль управління просто тому, що не знають нічого іншого. Я кажу саме про свою AECO сферу, або, як в простонародді її часто називають, "будівельна сфера». Вони самі отримали вишкіл від часто таких же “пострадянських” менеджерів, які звикли тиснути, маніпулювати, “дотискати”, “віджимати”. Відчуваєте присмак 90-х у самому лексиконі. І ця культура передається далі — від одного покоління менеджерів до іншого. Через це багато речей у таких компаніях не змінюються роками. І я дійсно вважаю, що проблема дуже часто починається саме “з голови”. І так буде доти, поки хтось свідомо не почне це змінювати.
Як я обирав формат підготовки
Спочатку я просто отримав членство в PMI, щоб ознайомитись з найкращими міжнародними практиками в проектному менеджменті. Пізніше, коли я остаточно вирішив, що хочу пройти PMP, потрібно було визначитись із форматом підготовки. Загалом варіантів декілька: можна йти на повноцінні курси, можна працювати з ментором, а можна готуватись самостійно за матеріалами PMI і платформами для підготовки. Я обрав третій варіант. Не тому, що інші погані, а тому що в мене вже була база і мені потрібно було саме впорядкувати вже існуючі знання. Плюс для мене критично важливою була гнучкість у навчанні, оскільки паралельно я вів багато інших задач, проєктів і процесів.
На той момент я ще не був впевнений на всі 100, чи взагалі буду складати сам екзамен. Спочатку хотів просто пройти весь шлях підготовки і подивитись, наскільки це мені підійде. Бо про складність PMP я чув дуже багато. І так — екзамен дійсно непростий.
Платформа для підготовки
Для підготовки я використав платформу KnowledgeMap.pm. І окремо хочу подякувати Анатолію Савіну, який її створив. За допомогою цієї платформи реально можна повністю підготуватись самостійно.
В порядку черговості я готувався по цій дорожній карті. Це мені ближче і логічніше, бо прив'язано до всім відомих етапів проекту від ініціації і до закриття.
Перш за все я оформив membership PMI, бо не хотів працювати з “піратськими” матеріалами чи шукати все по шматках. На той момент я ще навчався в магістратурі, тому зміг оформити студентське членство — воно коштувало щось біля 30 доларів на рік. Повне membership тоді коштувало щось близько 100 доларів.
Сама платформа KnowledgeMap коштує приблизно 10 доларів на місяць за повний функціонал з тестуванням, що, чесно, взагалі не про гроші, враховуючи цінність. Там є українська та англійська мови, карта знань, відстеження прогресу, персональний графік підготовки, величезна кількість тестів.
Карта знань виглядає ось так:
Спочатку ви проходите стартовий тест, щоб зрозуміти свій поточний рівень. У мене було приблизно 55%, тобто ще було що надолужувати. Також сподобалося, що там є підготовка не тільки до PMP, а й до CAPM, PSM, PgMP, PfMP та інших сертифікацій.
Самі тести платформи рекомендують проходити до тих пір, поки не наберете 70 і більше відсотків.
Скільки часу зайняла підготовка
Сама підготовка в мене тривала трохи менше року, але тут важливо уточнити, що були великі перерви через магістерську роботу, робочі дедлайни по проєктах і ще купу інших справ, думаю, ви знаєте, як це буває. Також багато речей я намагався одразу тестувати на практиці, а це теж займало час. Плюс підготовка до PMP — це далеко не тільки теорія по PMBOK. Я читав більше 10 різних керівництв і стандартів: практичні гайди по групах процесів та Agile, Benefits Realization Management, The Standard for Portfolio Management та інші матеріали PMI.
Якщо говорити об’єктивно, то, думаю, нормально закладати приблизно 3–4 місяці підготовки. За умови, що ви можете стабільно виділяти хоча б 2 години кожного робочого дня і ще 3–4 години на вихідних. Тобто десь 15–20 годин на тиждень. І це, до речі, приблизно співпадає з тим, що рекомендують більшість людей, які успішно складають PMP.
Після проходження основних тем ви отримуєте сертифікат на 35 contact hours — це необхідна вимога для подачі заявки на PMP.
Далі подаєтесь на сайті PMI, оплачуєте екзамен і плануєте дату здачі. Я після цього виділив собі ще два тижні на максимально інтенсивне проходження тестів. Тести проходив кожного дня, включно з вихідними.
Окрім тестів на самій платформі проходив ще безкоштовні варіанти, типу Oliver Lehmann Free Questions та 120 PrepCast Sample Questions. Обидва дуже рекомендую. Також є хороший список з безкоштовними питаннями на ProjectManagement.com — там можна знайти ще багато корисного для практики.
Багато хто також радив ще PMI Study Hall, казали, це тул максимально наближений до реального іспиту. Але я ним так і не користувався.
Онлайн екзамен і як усе проходило
Сам екзамен коштував мені 284 долари з PMI членством. Без нього він коштує десь вдвічі дорожче, тому членство окупається майже одразу. І тут важливо розуміти ще одну річ: кожна спроба здачі оплачується окремо. Загалом у вас є три спроби протягом року.
Перед оплатою треба також визначитись, де саме будете складати екзамен — в сертифікаційному центрі чи онлайн. Я обрав онлайн через OnVUE. Враховуючи ситуацію в Україні з електрикою, інтернетом та загальну нестабільність, мені так було банально спокійніше. Але одразу дуже рекомендую: встановіть OnVUE хоча б за декілька днів до екзамену і повністю протестуйте систему. І навіть при цьому в мене виникли проблеми вже безпосередньо в день здачі.
У день екзамену потрібно зайти приблизно за 30 хвилин до початку. Далі починається перевірка: тестується ваше залізо, камера, мікрофон, інтернет, ви фотографуєте кімнату, робоче місце, документи. На столі не повинно бути нічого зайвого, поруч також.
І ось на останньому кроці в мене почались проблеми. Причому саме на етапі, якого не було під час попередніх тестів системи. Це було буквально за декілька хвилин до старту екзамену. Були якісь дивні проблеми з камерою. Я навіть пробував переключатись із вбудованої камери ноутбука на мобільну — нічого не допомагало. А система в цей момент пропонувала мені інструкцію на A4 дрібним текстом. Час ішов, я вже реально почав нервувати, бо після основної реєстрації дається 15 хвилин, і якщо не встигаєш — екзамен анулюється.
У результаті я просто повністю перезапустив програму, швидко пропустив усі кроки, які вже були пройдені раніше — і це спрацювало. Після цього дочекався проктора — людини, яка слідкує за вами онлайн під час іспиту.
Чи реально списати на PMP
Мене це питали, тому відповідально заявляю — ні, списати не вийде. Навіть не думайте в цю сторону. Це, власне, одна з причин, чому сертифікацію PMP поважають у світі. Для розуміння, я на початку просто забув зняти годинник. Уже на другому питанні проктор написав мені в чат, щоб я негайно його зняв і відклав. Потім попросив покрутити ноутбуком по кімнаті, щоб переконатись, що поруч немає інших гаджетів чи допоміжних матеріалів.
Сам екзамен складається зі 180 питань і триває 230 хвилин. Після кожних 60 питань можна взяти 10-хвилинну перерву. Часу мені було буквально впритик, хоча пишуть, що в когось навіть залишається вільний час. Загалом разом з реєстрацією, перевірками, перервами і самим тестом у мене все зайняло приблизно годин п’ять.
Якщо ви нормально готувалися і проходили багато тестів, то сам формат питань стає знайомим. Там дуже важливо не просто “знати теорію”, а розуміти логіку PMI та підхід до прийняття рішень, оскільки більшість питань побудовані саме навколо контексту і ситуаційних сценаріїв.
Чи було воно того варте
Результат мені прийшов уже наступного дня, хоча офіційно PMI дає на це до 48 годин. Думаю, так, воно було того варте. Не через сам сертифікат як папірець, а через той рівень системності, який з’являється після всієї підготовки. Я реально відчуваю, що почав інакше дивитись на багато процесів і речей в управлінні проектами.
Тому якщо коротко підсумувати: PMP — це не магія і не “кнопка успіху”. Але це дуже сильна систематизація знань, міжнародна мова галузі проектного менеджменту і хороша перевірка самого себе. І для мене це виявилось значно ціннішим, ніж просто ще один рядок у LinkedIn.